Стаття 22. Без дозволу суб’єктів авторського права і безоплатно допускається інтерактивне надання доступу до правомірно опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів… для забезпечення та реалізації освітнього процесу або з метою наукових досліджень… за умови, що використання творів здійснюється суб’єктами освітньої або наукової діяльності у місцях, де цими суб’єктами здійснюється освітня або наукова діяльність…Стаття 24. Допускається без дозволу суб’єкта авторського права та безоплатно відтворення твору бібліотеками у разі, якщо відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів… коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб.
Схоже автори закону лекції Дерека Джона де Солла Прайса не читали, й вважають, що стаття – це обов'язково якась несамостійна частинка великого твору. Науковим бібліотекарям вигідне таке трактування. Якщо бібліотекар на око визначив, що копія відтвореного твору використовуватиметься з метою навчання, наукового або приватного дослідження, то схоже нам не заважатимуть задовольняти інформаційні потреби читачів за допомогою статей.
Крім того, бібліотеки офіційно отримали ще й право на відшкодування господарських витрат, що пов’язані із наданням таких послуг. Водночас відтворення твору не має мати систематичний характер, тому не мрійте про жодні “легальні Sci-Hub”.
З появою поняття “позичка” (надання у користування примірника твору на встановлений строк, за умови що такі дії не мають самостійного економічного значення) наші бібліотеки перестають бути нелегальними пунктами прокату.
Допускається без дозволу суб’єкта авторського права позичка некомерційними бібліотеками правомірно опублікованих примірників творів у друкованому вигляді, крім примірників комп’ютерних програм, баз даних.
Не зрозумів, що з бібліотеками приватних університетів – схоже ректорам доведеться розробляти для них окремі статути й відкривати двері для всіх відвідувачів?
Також, допускається надання доступу до твору в електронній формі за допомогою терміналів у приміщенні бібліотек за умови виключення можливості створення копій цього твору, надання одночасно доступу лише до однієї копії цього твору, відсутність можливості у користувача користуватися копією твору за межами терміну надання копії твору у позичку.
Така позичка електронного контенту дуже схожа на світовий досвід, проте лякає ось це “терміналів у приміщенні бібліотек”. Вітчизняні онлайн книгарні вже пропонують абонементи до своїх колекцій електронних та аудіокниг. Якщо бібліотекам заборонять надавати подібні послуги онлайн, а заставлять читачів фізично волочитися в приміщення бібліотеки, то нас, колеги, очікує чергове фіаско.
Крім того, згаданих терміналів у бібліотеках поки нема. Колись давно був ще відносно дешевий, як на мене, варіант з файликами .acsm, але й він потребує коштів на впровадження. Можливо незабаром з'явиться фірма, пов'язана з владою, що запропонує такий продукт, проте в цьому році у бібліотек забракне грошей на його передплату.
Вже мало хто пам'ятає, але ще зовсім нещодавно були у нас проєкти цифрової трансформації, зокрема й е-Книга. Дедлайни минули, кошти скінчилися, результатів я не побачив, тому можливо уряд планує, що розробкою терміналів бібліотеки займуться самостійно.
Підозрюю, що який бездоганний закон не впровадь, а наші бібліотеки однаково відчуватимуть технологічні негаразди. Тому поки просто повіримо, що новий закон про авторське право – це крок для набуття Україною членства в ЄС, а за років 10-15 європейські постачальники адаптують свої бібліотечні продукти для українського ринку.
Немає коментарів:
Дописати коментар